Відповідальність за парковку та «листи щастя» по-новому

Нові «старі» зміни у сфері ПДД, які набувають чинності з 27.09.2018 року та мають бути відомими усім автовласникам.

Ще в 24.09.2008 року Законом №586-VI від до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) були внесені «диктаторські» (на той час) зміни, якими до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі технічними засобами з фото- і кінозйомкою) дозволили притягати саме власників (а не водіїв) транспортних засобів.

Два роки державна скарбниця регулярно наповнювалась завдяки таким «правовим інноваціям», але дякуючи пану Багінському А. О., який у грудні 2010 року подав до Конституційного Суду України (далі – КСУ) звернення щодо офіційного тлумачення ст. 14-1 КУпАП, – поставлене на потік узаконене грабування власників транспортних засобів було припинене на довгі вісім років.

Так, 22.12.2010 року КСУ у своєму рішенні у справі №1-34/2010 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 14-1, частину шосту статті 258 КУаАП, та зазначив, зокрема, наступне: «адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні…Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб’єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). Положення статтей КУпАП визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення».

Все чітко та зрозуміло: не можна притягати до адміністративної відповідальності власника транспортного засобу, який адміністративного правопорушення не вчиняв. Втім, через вісім років про вищенаведені висновки КСУ випадково «забули» народні обранці, які Законом України №2262-VIII від 21.12.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» (який набуває чинності з 27.09.2018 року) внесли зміни до КУпАП. Зокрема, ст. 14-2 КУпАП було викладено у наступній редакції:

«Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа-фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об’єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення. При здійсненні фотозйомки обов’язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов’язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу“.

Тобто, фактично знову повернута презумпція вини автовласника. Дехто може не погодитися зі міною, адже чинна редакція ст. 14-1 КУпАП також передбачає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами) саме власників транспортних засобів. Так, передбачає. Втім, залишає за ними право (за наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення іншою особою) протягом десяти днів з дня вручення постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. При цьому, на період з’ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення. Нові ж положення ст. 14-2 та ст. 279-3 КУпАП таких «привілеїв» для власників транспортних засобів не містять.

Крім того, з 27.09.2018 року законодавець дозволив поліцейським або інспекторам з паркування (ч. 2 ст. 33 КУпАП) при накладенні стягнення не враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, – у тих випадках, коли правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності встановлюються статтями 279-1 – 279-4 КУпАП:

  1. У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності – за даними ЄДРПОУ встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

У разі вчинення порушення правил паркування або стоянки, яке зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов’язані розмістити на лобовому склі ТЗ копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу на місці вчинення правопорушення, то – повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Повідомлення має містити:  найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;  опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу; відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення; ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності; інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі (ч. 4 ст. 279-1, ч. 2-4 ст. 283 КУпАП).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім’ї такої особи.

У разі якщо відповідальна особа (власник або користувач ТЗ) відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні. У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову. Тобто, навіть якщо постанова з незалежних від власника ТЗ причин не була йому вручена, вона вважається отриманою ним!

Що ж робити з відправкою постанов про накладення адміністративного стягнення півтора мільйону переселенців, поштовий зв’язок з якими припинений вже як чотири роки, але транспортні засоби яких також їздять по дорогах України, – законодавець визначати не став.

Хоча, справедливо відзначити, що за бажанням відповідальної особи, інформація про фіксування в автоматичному режимі або режимі фотозйомки (відеозапису) адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, вчиненого на належному цій особі ТЗ, передається з використанням повідомлень рухомого (мобільного) зв’язку та/або електронної пошти. Для отримання такої інформації відповідальна особа звертається до уповноваженого органу (підрозділу) МВС України з відповідною заявою, в якій зазначає бажаний спосіб отримання інформації та абонентський номер засобу рухомого (мобільного) зв’язку та/або адресу електронної пошти.

Також слід враховувати, що з 27.09.2018 року у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), – протокол не складається (ч. 2 ст. 258 КУпАП). У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

  1. Особливості розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та правил зупинки, стоянки, паркування, вчинене на іноземному ТЗ (ст. 279-2 КУпАП).

У разі якщо ТЗ зареєстровано за межами України, інформація про правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, або порушення правил зупинки, стоянки, паркування, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), вноситься уповноваженою посадовою особою до відповідних електронних реєстрів МВС та Державної прикордонної служби України. Відповідні підрозділи Державної прикордонної служби за запитом посадових осіб Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі зобов’язані надавати відомості про особу, яка ввезла транспортний засіб на територію України

Вручення особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, копії постанови про накладення адміністративного стягнення покладається на органи Державної прикордонної служби України, а у разі якщо транспортний засіб ввезено на територію України громадянином (резидентом) України, розгляд відповідних справ та притягнення до адміністративної відповідальності зазначеної особи здійснюються у порядку, передбаченому статтями 279-1, 291, 300-1 цього Кодексу.

Відмова особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від виконання постанови про накладення адміністративного стягнення або її оскарження (!!!) є підставою для внесення відповідних відомостей про іноземців та осіб без громадянства до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в’їзд в Україну, що зберігаються до виконання або скасування зазначеної постанови

На мою думку, це абсолютно неконституційна норма, яка, як мінімум, порушує право особи на здійснення захисту своїх прав та інтересів у суді, а також не узгоджується з принципами свободи пересування та вибору місця проживання, законодавством України про правовий статус іноземців.

  1. Відповідальна особа або особа, яка ввезла ТЗ на територію України, звільняється від відповідальності за правопорушення, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

    — ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення ТЗ вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

    — особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

 

Як бачите, законодавець залишив автовласникам не дуже широкий вибір можливостей для звільнення від відповідальності. Отже, усі ті, хто «продав автівку по довіреності», не знявши її з реєстрації, – вимушені будуть сплачувати штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені сторонніми особами, або здійснювати свій активний захист, деякі елементи якого будуть наводитися мною нижче.

Резюмуємо: власник може бути звільнений від відповідальності лише, якщо доведе, що ТЗ вибув з його володіння внаслідок вчинення злочину, або якщо з повинною головою до поліції з’явиться фактичний користувач ТЗ.

  1. Порядок оскарження постанови інспектора з паркування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову інспектора з паркування можна оскаржити в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених КУпАП.

Скаргу на постанову можна подати протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП).

Нагадаю, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення (ч. 2 ст. 291 КУпАП).

  1. Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення  така постанова вважається виконаною.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до відповідальності, залишеним на місці вчинення правопорушення на лобовому склі ТЗ, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

  1. Ще одним дуже актуальним для автовласників питанням є тимчасове затримання ТЗ поліцейськими.

Так, у  разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою і п’ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху, або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132 1, 206-1 КУпАП, працівник поліції, тимчасово затримує ТЗ шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого ТЗ суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або ТЗ розміщений на місцях, призначених осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою евакуатора.     При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

У разі якщо розміщення затриманого ТЗ суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. При тимчасовому затриманні ТЗ його місце розташування має бути обов’язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Інформація про тимчасове затримання транспортного засобу має невідкладно передаватися на абонентський номер рухомого (мобільного) зв’язку та на адресу електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами, за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 цього Кодексу.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання ТЗ особа має право звернутися за його поверненням. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата. Повернення транспортного засобу,  відбувається невідкладно за зверненням відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуги із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Статтею 265-4 КУпАП передбачений порядок тимчасового затримання транспортних засобів інспекторами з паркування. Так, у зазначеній статті закріплено, що розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів;

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності – ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз’їзд або об’їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов’язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Інспектори з паркування зобов’язані невідкладно інформувати про тимчасове затримання ТЗ поліцію із зазначенням державного номера ТЗ, точного часу його затримання та місця зберігання (адреса та телефони спеціального майданчика чи стоянки), розміщувати цю інформацію на офіційному веб-сайті виконавчого органу відповідної місцевої ради, а також передавати повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу на абонентський номер рухомого (мобільного) зв’язку та адреси електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами (від імені осіб), за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 КУпАП.

Практичні рекомендації:

1. Обов’язково скористатися безкоштовним сервісом з інформування про складені постанови у справах про адміністративні правопорушення, що повинен бути створений у відповідності з вимогами ст. 297-4 КУпАП. Для цього необхідно буде звернутися до уповноваженого органу (підрозділу) МВС з заявою, в якій зазначити бажаний спосіб отримання інформації та абонентський номер засобу рухомого (мобільного) зв’язку та/або адресу електронної пошти.

2. «Номінальним» власникам ТЗ, які були «відчужені» по «довіреності» (тобто тим громадянам, за якими транспортні засоби зареєстровані, але не перебувають у їх володінні), – підтримувати постійний контакт з тими, кому транспортний засіб відчужений / переданий у користування. У разі отримання таким «номінальним» власником постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, – буде можливість скористатися положенням ст. 279-3 КУпАП та змусити особу, яка безпосередньо керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, звернутися особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Як продавці, так і покупці транспортних засобів «по довіреності» мають пам’ятати про те, що довіреність можна відмінити у будь-який момент (для цього продавцю необхідно звернутися із відповідною заявою до будь-якого нотаріуса), а отже у покупця, який не хоче нести відповідальність за вчинені ним правопорушення у сфері ПДД, – можуть виникнути серйозні труднощі у подальшому використанні транспортного засобу (наприклад, якщо продавець, що скасував довіреність, звернеться до правоохоронних органів із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом).В будь-якому випадку, відтепер, без кваліфікованої правничої допомоги захистити свої права усім без виключення власникам транспортних засобів буде дуже важко.

3. Звертатися до Конституційного Суду України із конституційними скаргами щодо перевірки на відповідність Конституції України КУпАП (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні відносно автовласника у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі. При цьому, це можна буде зробити, спочатку “пройшовши” шлях судового оскарження постанови в усіх судових інстанціях для цієї категорії справ.

4. Обов’язково оскаржувати постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення у сфері ПДД, зафіксовані у автоматичному режимі, – до суду.

 

Адвокат Ксенія Гольдарб